14 січня 2025 року Миколі Івановичу БАХМАТУ виповнилося б 75 років…

 Микола Іванович ніколи не зупинявся на досягнутому — студент, агроном, аспірант, кандидат і доктор наук, доцент і професор, завідувач кафедри, проректор, ректор, академік. І планів на майбутнє завжди було багато, які він намагався і втілював у життя.

Микола Іванович був мудрим керівником, поважав кожного студента та працівника, прислухався до думок інших та сприймав поради своїх підлеглих. Студенти, які навчалися та знали Миколу Івановича, згадують його як потужного викладача, комунікабельну, щиру та відкриту людину з почуттям гумору. Спокійний, виважений, толерантний, тактовний, завжди розуміючий кожного, хто працював в університеті — таким згадують його колеги.

Видатний науковець України вніс вагомий внесок у галузь кормовиробництва та рослинництва, створивши наукову школу із 17 кандидатів наук, 3 докторів філософії та 7 докторів наук. До кожного аспіранта та докторанта Микола Іванович ставився з розумінням та підтримував у їх наукових починаннях. Його уваги та досвіду вистачало для кожного, він турбувався за написання наукових публікацій, дисертаційних робіт, закладання дослідів, з усмішкою згадував про перепони, які були під час захисту дисертацій його учнями.

З 1995 р. був головою спеціалізованої вченої ради Подільського державного аграрно-технічного університету та членом спеціалізованої вченої ради Інституту кормів і сільського господарства Поділля (м. Вінниця). Призначався протягом двох термінів членом експертної ради ВАК України за науковими спеціальностями з агрономії і лісового господарства. Впродовж багатьох років входив до складу науково-технічної ради з питань землеробства і кормовиробництва Міністерства аграрної політики і продовольства України.

Микола Іванович — автор понад 480 науково-методичних праць, з яких 14 посібників і монографій. Новизна його досліджень захищена  18 патентами на винахід і корисну модель.

За багаторічну і сумлінну працю Микола Іванович удостоєний різних відзнак — почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2004), почесні знаки «Відмінник аграрної освіти та науки України» трьох ступенів і «Відмінник освіти України», медалі «За військову доблесть», «За сприяння Збройним силам України», трудова відзнака «Знак пошани», ордени Святого Архистратига Михаїла та «Честь, пошана, пам'ять». За особливі заслуги перед українським народом відзначений Почесною грамотою і медаллю Верховної Ради України, Почесною грамотою Уряду України, медалями «За сприяння податковим органам», «За вірність бойовому товариству» та багатьма іншими нагородами.

10 січня 2025 року перестало битися серце Миколи Івановича… Вся університетська родина глибоко сумує з приводу його смерті. Кожен хто знав Миколу Івановича, пам’ятатиме його, як добру, світлу, чуйну, не байдужу до проблем інших, людину. Він залишив у пам’яті кожного якусь частинку свого життя. Нажаль, ми сьогодні не привітаємо з ювілеєм нашого наставника… Спіть спокійно, дорогий Миколо Івановичу… Дякуємо  за все... Пам’ятаємо... Сумуємо...