13 листопада минає 134 роки від дня народження Остапа Вишні – зачинателя літературного жанру «усмішка».
Із Кам’янцем-Подільським пов’язана діяльність цілої когорти українських письменників – представників епохи «Розстріляного відродження». Здається, що бруківка Старого міста дотепер пам’ятає і береже сліди Євгена Маланюка, Володимира Свідзінського, Михайла Драй-Хмари, Григорія Костюка, Микити Годованця, Сави Божка та ін. Знаменно, що саме в Кам’янці-Подільському як письменник-гуморист дебютував і Остап Вишня (1889–1956). 2 листопада 1919 року місцева газета «Народна воля» опублікувала його фейлетон «Демократичні реформи Денікіна». В автобіографії, датованій 1927 роком, Остап Вишня згадував: «Писати в газетах я почав у Кам’янці, на Поділлі, 1919 року, за підписом Павла Грунського. Почав з фейлетону».
Ми можемо лише здогадуватися, чому Павла Губенка (справжнє прізвище письменника) привабило наше місто, і він надав йому перевагу перед столицею. Можливо, це просто було службове відрядження у складі санітарного управління Міністерства шляхів УНР, де певний час він працював як випускник Київської військово-фельдшерської школи. А може, його цікавив Кам’янець-Подільський як тодішня столиця УНР… Але факт залишається фактом: кам’янецький період був доволі плідним для гумориста. У газетах «Народна воля» і «Трудова громада» упродовж листопада 1919 – лютого 1920 рр. він опублікував 37 літературних творів, серед яких були справжні перлини творчості.
Вслухаймося у слово Остапа Вишні, воно і через століття не втрачає сенсу, особливо у контексті тих викликів, з якими зіткнулася Україна сьогодні: «Я вважаю за українця не того, хто вміє добре співати «Реве та стогне» та садити гопака, і не того, в кого прізвище на «ко», – а того, хто бажає добра українському народові, хто сприяє його матеріальному й духовному розвиткові».
Ірина Насмінчук,
доцент кафедри української мови
