З 17 по 27 листопада кафедрою права, професійної та соціально-гуманітарної освіти Навчально-наукового інституту заочної та дистанційної освіти було проведено ряд наукових та просвітницьких заходів, присвячених відзначенню Всесвітнього дня філософії.
Рішення про святкування Всесвітнього дня філософії прийняло ЮНЕСКО (спеціалізована установа ООН з питань освіти, науки та культури) у 2002 році та відзначається у третій четвер листопада. В Україні цей день відмічається з 2006 року. В цьому році Всесвітній день філософії припав на 18 листопада.
В рамках святкування Всесвітнього дня філософії було проведено два круглих столи на тему: «Філософське осмислення і трактування сенсу людського життя» та 9 теоретичних семінарів на тему: «Роль та місце філософії в духовному житті суспільства та у формуванні світогляду і загальної культури особистості».
В роботі круглих столів та семінарів взяли участь студенти 1-стн курсів денної форми навчання інженерно-технічного факультету, навчально-наукового інституту енергетики, факультету агротехнологій та природокористування, Інституту бізнесу і фінансів, студенти 1-стн курсу заочної форми навчання інженерно-технічного факультету, викладачі кафедр: права, професійної і соціально-гуманітарної освіти; іноземних мов; математики, інформатики і академічного письма.
Однією з найважливіших проблем, яку намагаються осмислити філософія і соціально-гуманітарні науки, зазначив у своєму виступі на круглому столі професор кафедри права, професійної та соціально-гуманітарної освіти доктор філософських наук, професор Микола Попович, – це проблема сенсу та призначення людського життя. Людина на відміну від інших живих істот не народжується з готовою спадковою програмою життєдіяльності. Вона сама обирає варіанти поведінки в кожній життєвій ситуації, а також визначає «стратегію» власного життя та її головні цінності і пріоритети. Історія становлення та розвитку Homo sapiens, або розумної людини, є історією пошуку та знаходження сенсу життя.
На засіданнях круглих столів було розглянуто зміст основних концепцій сенсу людського буття, котрі сформувались в християнській релігії, філософії, культурології, соціології, психології, політичній ідеології та мистецтві. Релігійна концепція трактування сенсу життя орієнтує людину на зближення з Богом, очищення душі від гріхів, через їх спокутування та на підготовку до вічного життя в потойбічному світі. Незважаючи на позитивний внесок релігії в культуру (в релігії склались основні загальнолюдські моральні цінності, на біблійну тематику створено безліч творів мистецтва, тощо), релігійна концепція не може бути повністю покладена в основу життєвих цінностей і орієнтирів молодої людини. Хибною є марксистська теорія тлумачення сенсу життя, згідно з якою, метою людського життя є будівництво так званого світлого майбутнього – комунізму. Й в релігії, й в марксизмі уявлення про сенс життя розроблене та сформульоване великими теоретиками – пророками релігії та основоположниками марксистського вчення. Сенс життя як би існує незалежно від осмислення людиною свого буття. Людині залишається лише прийняти на віру й втілювати у своє життя ці готові моделі.
До обох парадигм осмислення та пояснення сенсу життя є багато зауважень і претензій. Головна з них полягає в тому, що людині нав'язуються моделі смислу життя та життєві цінності. В марксистській концепції людина позбавлена свободи дій та можливості вибору своєї долі. А свобода є найістотнішою ознакою людини як соціальної і духовної істоти.
Серед філософських, культурологічних та психологічних парадигм інтерпретації сенсу життя людини найбільш цікавою і обґрунтованою слід вважати філософську систему австрійського філософа і психолога Віктора Франкла (1905-1997). В. Франкл у своєї книзі «Людина у пошуках істинного смислу» (вийшла загальним тиражем у 2,5 мільйона примірників, що є дуже багато для філософського видання) ствердив, що людина сама надає своєму життю сенс. Людина реалізує себе через цінності і свободу волі. Немає універсального сенсу життя. Життя кожної людини унікальне та неповторне. Унікальним є також й шлях пошуку та знаходження людиною сенсу свого життя. Сенсу життя не можна навчати. Його не можна й насильно нав'язувати людині. Випадки, коли батьки нав'язують своїм дітям певні професії, приносять лише шкоду. Але пошук та знаходження сенсу життя можна, на думку В. Франкла, скоротити через орієнтацію на загальнолюдські цінності та їх сповідування. В узагальненому вислові, писав В. Франкл, сенс життя можна сформулювати так: «Служити істині й творити добро. Творити красу та насолоджуватися прекрасним». Життя людини осмислено, коли воно осіяне духовними цінностями. Цінності, ідеали, цілі та знання виступають орієнтирами в пошуку сенсу життя. Старогрецький філософ Арістотель ствердив, що наше життя – це подорож, а ідея (тобто цінності, цілі) – путівник. Немає путівника й життя зупиняється. Сенс життя не вимірюється його тривалістю, а добрими справами, котрі людина здійснює в своєму житті. На пошук сенсу життя впливають не лише цінності, ідеали та цілі, а також соціально-політичні, економічні, ринкові та інші суспільні відносини, суспільне середовище, культурний клімат, сімейні стосунки, засоби масової комунікації, соціальні мережі, ідеологія і пропаганда, тощо. Уявлення про сенс та призначення життя з віком міняється, коригується й конкретизується.
В обговоренні теми круглого столу взяли участь директор навчально-наукового інституту заочної і дистанційної освіти доктор економічних наук, доцент Юлія Волощук, завідувач кафедри права, професійної та соціально-гуманітарної освіти кандидат юридичних наук доцент Діана Кіріка, доценти кафедри права, професійної та соціально-гуманітарної освіти кандидат психологічних наук Оксана Ляска, кандидат історичних наук Валерій Нестеренко, асистент кафедри права професійної та соціально-гуманітарної освіти кандидат історичних наук Алла Боднар, завідувач кафедри іноземних мов кандидат філологічних наук, доцент Ірина Гуменюк, асистент кафедри іноземних мов кандидат філологічних наук, доцент Ольга Чайковська, асистент кафедри математики, інформатики і академічного письма, кандидат фізико-математичних наук, доцент Наталія Марчук, студент першого курсу інженерно-технічного факультету Степан Гаврилюк, студентка першого курсу факультету агротехнологій та природокористування Вікторія Ластавчук, студентка першого курсу інституту бізнесу і фінансів Христина Скочиляс та інші.
Звертаючись до студентів, Микола Попович закликав їх використовувати по максимуму величезні ресурси, якими вони володіють – молодість, розум, інтелект та життєву енергію, й, таким чином, стати кращими з кращих, першими серед перших в обраній спеціальності, реалізувати себе в професії та роботі, бути високоосвіченими та інтелігентними людьми, сповідувати загальнолюдські та християнські цінності та запровадити європейські стандарти життя в Україні. Щоб потім не шкодувати за марно втрачені дні та роки життя.
Під час проведення теоретичних семінарів (у додатковий від розкладу занять час) обговорювалась проблема місця і ролі філософії в духовному житті суспільства та її значення у формуванні загальної культури особистості.
Філософія виступає світоглядною та теоретичною основою духовної культури суспільства, таких її форм як наука, мистецтво, мораль, право, політика. Без філософських систем Платона та Арістотеля неможливо уявити культуру античної Європи.
Схоластична філософія Х-ХІІ ст. заклала теоретичний фундамент під культуру європейського Середньовіччя. Схоластика здійснила величезний вплив на становлення раціоналізму у філософії. Гуманістична філософія Відродження була ідейною основою культури цієї епохи. Раціоналістична філософія ХVII-XVIII ст. (Декарт, Лейбніц, Спіноза, Кант) сприяла становленню теоретичного природознавства (Ньютон, Дарвін, Ейнштейн) та юриспруденції (Кодекс Наполеона 1804 р.), ідеології Просвітництва (Вольтер, Руссо, Монтеск'є), світської університетської освіти та остаточному звільненню мистецтва.
Поглиблене вивчення філософії за першоджерельними текстами сприяє формуванню у людини творчого, критичного, аналітичного, логічного, діалогічного, системного, недогматичного, неалгоритмічного мислення та широкої ерудиції. Через філософію ми входимо у дивовижний світ науки і мистецтва, культури в цілому. Знання філософії допоможе людині краще розібратися в проблемах науки, освіти, мистецтва, права, релігії, відчувати себе рівною в середовищі інтелектуалів.
Для проведення наукових досліджень в галузі філософії та викладання й популяризації філософії створюються спеціальні форми організації діяльності філософів. Це – філософські кафедри та філософські факультети при університетах, науково-дослідні інститути філософії, національні філософські товариства, філософські товариства вивчення творчої спадщини великих філософів. В деяких країнах світу є навіть філософсько-літературні кав'ярні.
Формою координації діяльності національних філософських товариств та філософів світу виступають Всесвітні філософські конгреси. Перший Всесвітній філософський конгрес був проведений 1900 року в Парижі. Всього за 120 років було проведено 23 конгреси. Останні три конгреси відбулись в Сеулі (2008 р.), Афінах (2013 р. та Пекіні (2018 р.). Наступний конгрес планується проводити в 2023 році у Мельбурні (Австралія). На пленарних та секційних засіданнях останніх філософських конгресів обговорювались наступні теми: «Переосмислення філософії» (Сеул, 2008), «Філософія як пізнання та спосіб життя» (Афіни, 2013), «Вчитися бути людиною» (Пекін, 2018).
На засіданнях філософських семінарів розглядалось питання викладання філософії у вищих навчальних закладах освіти країн Європи. Професор Попович ознайомив студентів зі змістом навчального посібника з філософії для коледжів вищої освіти Франції Герарда Дурозої, Дениса Хусимана, Жана Салема та Жака Дешама «Путівник по філософії». Посібник обсягом в 462 сторінки формату А-4 включає 44 теми (Свідомість. Підсвідомість. Бажання. Пристрасті. Ілюзія. Інший. Простір. Сприйняття. Пам'ять. Час. Смерть. Буття. Природа/Культура. Історія. Мова. Образ. Мислення. Ідея. Формування наукової концепції світу. Теорія та експеримент. Логіка і математика. Пізнання життя. Формування науки про людину. Ірраціональне. Сенс. Істина. Праця. Дослідження. Релігія. Мистецтво. Техніка. Суспільство. Держава/Влада. Насильство. Право. Юстиція. Обов'язок. Воля. Особистість. Добро. Свобода. Антропологія, філософія, метафізика). Було зазначено, що в нашому університеті контент програми з філософії й саме викладання філософії орієнтоване на європейські стандарти. Але, на жаль, робоча програма з філософії може охопити максимум 15 тем.
Студенти також ознайомились із рубрикою чотиритомного «Європейського словника філософії», який є насправді філософською енциклопедією. Це солідне філософське видання було підготовлено викладачами філософії Сорбонського університету з Франції та Києво-Могилянської Академії.
Професор кафедри права, професійної та соціально-гуманітарної освіти,
доктор філософських наук, професор,
Микола ПОПОВИЧ