Деякі аспекти практичного значення наукових проблем, що вивчає радіобіологія.
За дев'яносто років, що минули з часу відкриття іонізуючих випромінювань, накопичено величезний фактичний матеріал, узагальнення якого дозволило побудувати струнку систему уявлень, що допускають їх широку експериментальну перевірку і створюють основи для оптимістичних прогнозів.
Вже сьогодні радіобіологія міцно служить людині в найрізноманітніших галузях народного господарства. У сільському господарстві, зокрема, використовують передпосівне опромінення насіння, як метод підвищення схожості і врожайності багатьох культур. Методи радіаційної генетики застосовують для отримання та закріплення в потомстві корисних ознак, що виникають у результаті мутаційних змін. Таким шляхом вдається не тільки створювати нові цінні сорти рослин, а й отримувати цікаві і корисні зміни у свійських тварин.
Однією з особливостей ветеринарної радіобіології є те, що це експериментальна дисципліна. Ні одне твердження в радіобіології не може бути сприйнято серйозно, якщо воно не має шляхів експериментальної перевірки. Специфічні, притаманні лише радіаційному агенту властивості, обумовлені його взаємодією з будь-якими молекулами і структурами клітини, зумовлюють іншу особливість радіобіології - необхідність проведення дослідження на всіх рівнях біологічної організації - від молекулярного до популяційного.
Про це та багато іншого говорили із здобувачами вищої освіти спеціальності «Ветеринарна медицина» на черговому засідання студентського наукового гуртка «Радіобіологія» (керівник – кандидатка с.-г. наук, асистенка кафедри нормальної та патологічної морфології і фізіології Світлана ЛІЩУК). Згідно плану роботи гуртка темою засідання було «Вимірювання радіоактивності на об’єктах природного середовища та сільського господарства». Керівник гуртка ознаймила наочно та розповіла, що для якісного та кількісного аналізу складу випромінювання, а також радіонуклідного складу розроблено цілий сектор приладів. Залежно від способу застосування і методу реєстрації даних прилади можна класифікувати як: гамма-спектометри; бета-спектометри; альфа-спектометри; спектрометри вимірювання людини СВЛ; радіометри; дозиметри; радіометри радону. α, β, γ-спектометри застосовують для визначення якісного і кількісного аналізу α, β, γ-випромінювань радіонуклідів, відповідно, в об’єктах навколишнього середовища, продукції сільського і лісового господарства, продуктах харчування, будівельних матеріалів тощо.
Згодом, члени наукового угрупування провели заміри природнього радіаційного фону повітря у лабораторії, біля монітору комп’ютера, гранітної породи та на відкритому повітрі. При цьому використовували точний лабораторний контрольно-вимірювальний прилад – сцинтиляційний дозиметр «ДРГЗ – 3», призначений для вимірювання потужності експозиційної дози рентгенівського та гамма-випромінювання в лабораторних та виробничих умовах. Для порівняльної експертизи паралельно здійснювали заміри побутовим дозиметром – радіометром «Ecotest MKS-05 TEPPA-P +», аналогом професійного радіометра «МКС-05 Терра». Розбіжність похибки двох приладів склала 0,03%, що свідчить про високу точність вимірів. Загальний радіаційний фон був у межах норми та становив в середньому 11 мкР/год (111 нЗв/год).
Також, члени гуртка заслухали доповідь студента другого курсу Дмитра БІЛИЧА на тему: «Оцінка радіаційнго стану за допомогою дозиметричних приладів різних систем». Представлений на розгляд реферат запропоновано використати для підготовки доповіді на Міжнародній науковій конференції студентської та учнівської молоді «Стан та перспективи виробництва, переробки і використання продукції тваринництва».
Інформацію підготувала кандидатка наук, асистенка кафедри нормальної та патологічної морфології і фізіології Світлана ЛІЩУК
