Запалімо свічку пам'яті...

Щороку в четверту суботу листопада вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.

Цьогоріч ми вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України.

Сьогодні росія переслідує ту ж мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення  української нації. І тоді, і нині росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи для підкорення українського народу не спрацьовували.

В умовах нинішньої війни один із способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

26 листопада, о 16:00, долучаймося до Загальнонаціональної хвилини мовчання.

Наше сьогодення навчає нас: щоб не повторювались трагедії та злочини минулого, наша пам’ять має бути живою, свідомою та вічною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів.

Кампанія 2022 року щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору відбуватиметься під гаслом #ПамятаємоЄднаємосяПереможемо

 

Маленький хлопчик плаче, просить хліба,

Три дні не їв, від голоду опух.

Стоїть, благає і тормосить діда,

Бо в мами вже не чути серця стук.

 

Немає хліба, й крихти вже немає,

Бо тридцять третій надворі - голодний рік.

Примара чорна за вікном гуляє,

Здається, вже ступає на поріг.

 

В сусідськім домі вмерла вся родина,

Нема що їсти, голод і біда.

В кінці села теж мати будить сина,

Сама від голоду уже худа й бліда.

 

В селі вже не залишилось нікого,

У трьох хатинах тільки когось чуть.

Нема в кого просити допомоги,

І ті, що ще живі, теж смерті ждуть.

 

Жахливий біль судомить усе тіло,

Здається, вже і віддиху нема.

Помер дідусь і над старечим тілом,

Схиливсь хлопчина й слізно обійма.

 

А скільки їх в той рік "голодний" вмерло,

Шукаючи хоч крихточки собі.

Тож в пам'ять про оті невинні жертви,

В своїм вікні ти свічку запали (Марина Лавришин)

 

Директорка ЦВРіСКР

Ольга ПРОКОПОВА

0101