1 грудня – Всесвітній день боротьби із ВІЛ/СНІДом

Всесвітня організація охорони здоров’я проголосила СНІД – як одну із найважливіших та трагічних проблем, які виникли перед людством в кінці ХХ століття.

    Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше почали відзначати 1 грудня 1988 року з  ініціативи  Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом − звернути увагу суспільства на цю проблему, тому сьогодні активісти студентського профкому (голова профкому Світлана ЛІЩУК ) та Студентського парламенту (президентка – Роксолана Білявська) організували в університеті флешмоб для співробітників та здобувачів вищої освіти ЗВО «ПДУ» - чіпляли усім бажаючим червоні стрічки та нагадували про цю календарну дату. Адже символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка, яка була задумана весною 1991 року. Її ідея належить художнику Франку Муру. Проект «Червона стрічка» (перевернуте «V») символ співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу.

ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), довготривалого переживання (персистенції)  ВІЛ в лімфоцитах, макрофагах  та клітинах нервової тканини. Хвороба характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших  систем організму. Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності  ефективної терапії, закінчується смертю хворого. 

На сьогодні ВІЛ-інфекція поширена по країнам усіх континентів і її поширення в  світі носить назву пандемії ВІЛ/СНІДу, а в Україні розвивається епідемія ВІЛ/СНІДу. В країні зареєстровано понад 170 тис. ВІЛ-інфікованих, але за підрахунками експертів про свій ВІЛ-статус знає лише третина інфікованих; загальна кількість людей,  які живуть з ВІЛ в Україні, сягає 377 600.

ВІЛ передається: 

  • Через кров - при потрапляння крові чи інших біологічних рідин, що містять кров (сперма, виділення піхви, грудне молоко) від  ВІЛ-інфікованої особи до здорової  людини. Найчастіше цей шлях реалізується при ін’єкційному введенні наркотичних речовин брудними шприцами та голками, що вже використовувались іншими особами.
  • Статевим шляхом - підчас незахищених статевих стосунків, незалежно від того чи це вагінальний, оральний чи анальний секс.
  • Внаслідок передачі вірусу від інфікованої ВІЛ матері до її дитини підчас вагітності, пологів та годуванні груддю. Ризик інфікування зростає під час годування дитини груддю, при важкому перебігу хвороби у матері та складних пологах.

ВІЛ не передається:

  • При спільному користуванні побутовими речами, посудом, роботі в одному приміщенні
  • У лазні та сауні
  • Підчас поцілунків
  • Обіймах та рукостисканні
  • При чханні та кашлі
  • Через поручні, дверні ручки, столи, стільці
  • При укусах комарів чи інших комах.

Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших - цей період проходить непомітно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції. Період, що проходить від часу інфікування до формування антитіл до ВІЛ, називають «сероконверсіонним або діагностичним  вікном». 

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і являють найбільшу загрозу для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові і органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4 лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів ( бактерій, вірусів, грибків і т.ін.). В здоровому організмі їх кількість становить 1000 в мл. крові. Кожного року кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованого зменшується в середньому на 50 клітин, і коли їх кількість падає до 300-200 і нижче порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій, які в практиці ВІЛ-інфекції/СНІДу мають назву опортуністичних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами його можуть бути герметична інфекція ( насамперед оперізуючий герпес), грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз. 

СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.

Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Впродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини.

    Збудник — вірус, що має вигляд спіралі у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці. Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, внаслідок чого активізується, так звана, умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.

Щороку в Україні діагностується від 2 до 3 тисяч хворих на СНІД. Для надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію створена мережа спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів – центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, які здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими і хворими на ВІЛ-інфекцію та СНІД, діагностують стадію хвороби, визначають тактику лікування. Починаючи з 1996 року, в світі впроваджується так звана комбінована  антиретровірусна терапія (АРТ), яка впливає безпосередньо на ВІЛ, пригнічує розмноження вірусних частинок і сприяє зміцненню імунітету, зростанню кількості СД4, що повертає хворому здоров’я. В законодавчому порядку встановлено безоплатне лікування  хворих на  ВІЛ-інфекцію за рахунок Державного і місцевих  бюджетів, коштів донорських організацій.

Головним важелем у попередженні поширення ВІЛ-інфекції в країні є дотримання здорового способу життя, відмова від ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки, насамперед вживання наркотиків, обов’язкове використання при статевих контактах засобів  індивідуального захисту – презервативів. Свідоме ставлення до свого здоров’я забезпечить захист від СНІДу.

Через високу мінливість ВІЛ створити вакцину проти СНІДу поки що питання майбутнього, незважаючи на те, що збудник СНІДу був відкритий ще в 1983 р. французькими вченими  в лабораторії М.Л.Монтаньє та американського дослідника Р.Галла.

 

ЗУПИНИМО СНІД, ПОКИ ВІН НЕ ЗУПИНИВ НАС!

Відповіді на поширені запитання:

  • Ви можете заразитися ВІЛ через укус комара?(ні)
  • Людина може пройти аналіз на ВІЛ, який дасть негативний результат, але все ж бути інфікованою ВІЛ? (так)
  • Ви може заразитися ВІЛ, сидячи на туалетному сидінні, яким користувалася людина, хвора на СНІД? (ні)
  • Ви можете заразитися ВІЛ, якщо будете пити з тієї ж склянки чи водяного фонтанчика, з якого пив хворий на СНІД? (ні)
  • ВІЛ виявляють у спермі, вагінальних рідинах і крові? (так)
  • Людина може заразитися ВІЛ у разі спільного використання шприців при прийомі наркотиків? (так)
  • Деякі люди були інфіковані ВІЛ, плаваючи в тій же воді, що й хворий на СНІД. Це правда? (ні)
  • Хворий на СНІД може поширювати ВІЛ, кашляючи або плюючись? (ні)
  • Чи небезпечно обіймати хворого на СНІД ? (ні)
  • Можна заразитися ВІЛ, спільно використовуючи   голки для татуювання або для проколювання вух чи носа для сережок? (так)
  • ВІЛ може передаватися від матері до її ненародженої або новонародженої дитини? (так)
  • ВІЛ може передаватися через одяг хворого на СНІД? (ні)
  • Можна заразитися на ВІЛ, поранивши шкіру ножем або бритвою, що використовується ВІЛ-інфікованою людиною? (так)
  • Час, який минає з моменту зараження ВІЛ, до того як людина хворіє на СНІД, може становити від 6 місяців до 10 років і більше? (так)
  • Є вакцина, щоб захистити людей від ВІЛ-інфекції? (ні)
  • Можна заразитися ВІЛ, якщо їсти страви, приготовані ВІЛ-інфікованою людиною?
  • Чи правда, що   деякі комахи можуть передавати СНІД? (ні)
  • Підлітки, інфіковані ВІЛ у віці 14 років, можуть не виявити ніяких симптомів СНІДу до досягнення 25 років (так)
  • ВІЛ може поширюватися через такі контакти, як обійми, поцілунки та потискання рук? (ні)
  • Людина може передавати ВІЛ навіть незважаючи, що в неї немає ніяких симптомів СНІДу? (так)

  

За матеріалами МОЗ та ВООЗ інформацію підготувала голова профкому ЗВО «ПДУ» Світлана ЛІЩУК

Фото – активісти Студентського парламенту