«Я збагнула, що забуття не суджено мені...»
25 лютого 1871 року народилася відома поетеса, драматургиня, перекладачка і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка.
Народилася Леся в родині дворян у Новограді-Волинському Житомирської області. Її мамою була письменниця Олена Пчілка, а батьком – дворянин та меценат Петро Косач. Лариса була другою із шести дітей в родині. Косачі були творчими та добре освіченими людьми, любили літературу та мистецтво. Вони часто влаштовували вдома творчі вечори та концерти, а також забезпечили дітям гарну освіту. Все це вплинуло на художні смаки юної Лесі.
У дитинстві Леся часто слухала українські народні оповідання від матері та дізналася від неї про мавок. Це породило у майбутній поетесі любов до народної творчості.
Батьки розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи. Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: М. Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу: в дев’ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884р. у Львові в журналі «Зоря» було опубліковано два вірші («Конвалія» і «Сафо»), під якими вперше з’явилось ім'я – Леся Українка. Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».
Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів».
Леся Українка була однією з провідних поетес українського національного відродження на початку 20-го століття.
У творчій спадщині Лесі Українки – патріотична та любовна лірика, драми, поеми, збірки українського фольклору, публіцистичні твори. Леся не тільки писала власні твори, але й займалася колекціонуванням і збереженням творів народної творчості.
Змалку захоплювалася мистецтвом, мала неабиякий хист до музики. Леся Українка добре грала на фортепіано, могла годинами сидіти за інструментом. На жаль, хвороба прикувала її ще дівчинкою до ліжка, тож відомої піаністки з неї не вийшло. Якби не хвороба, невідомо, чи не стала б Леся геніальним композитором.
Разом із чоловіком Климентом Квіткою влаштовувала етнографічні експедиції, записуючи кобзарський спів. Для цього використовувала фонограф та воскові валики. На одному з таких валиків, які поетеса просила берегти, як зіницю ока, зберігся і голос самої Лесі.
Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом.
Друкувалася на сторінках започаткованого в 1887 році жіночого альманаху «Перший вінок». У 1888 році разом з братом Михайлом стала співорганізатором літературного гуртка української молоді «Плеяда».
Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. Лесі Українці ми завдячуємо словами «промінь», «напровесні».
У 1901 році Лесі діагностували туберкульоз, але вона продовжувала активно творити і займатися громадською діяльністю.
Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві».
В останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору. Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.
Смерть наздогнала українську поетесу в місті Сурамі в Грузії 19 липня 1913. Їй було 42 роки. Лесю Українку поховали на Байковому кладовищі в Києві. Поховання проходило під суворим наглядом кінної поліції. Влада боялася, що похорон може перетворитися на український національний мітинг, тому заборонили прощальні промови та перечитали написи на поховальних вінках. Попри це провести поетесу в останню путь зібралися сотні киян. Перед самим Байковим кладовищем труну на плечах взялися нести 6 жінок — подруги письменниці та відомі українські діячки. За спогадами учасників поховання, натовп ще довго стояв біля могили поетки, виказуючи тим самим протест проти заборони промов.
Леся Українка написала понад 250 творів, серед яких вірші, драми, повісті та оповідання. Повне зібрання творів Лесі Українки становить 12 томів. Найперша збірка «На крилах пісень» побачила світ у березні 1893 року у Львові, за сприяння Івана Франка. Наклад книги становив лише 500 примірників. У 1899 році вийшла друга збірка – «Думи і мрії». У поезіях порушено теми героїзму, митця і суспільства, лицарської відваги.
У 1905 році письменниця пише драматичну поему «У катакомбах». У 1907 році написані твори «Касандра», «На руїнах», далі працює над творами «У пущі», «Руфін і Прісцілла».
У 1907 році написана «Блакитна троянда» – історія про життя української інтелігенції.
Вершиною творчості Лесі Українки вважають драму-феєрію «Лісова пісня», яку письменниця написала за 10 (за іншою версією – 12) днів у Кутаїсі. Невдовзі після цього мисткиня завершує драму «Камінний господар» із власною інтерпретацією образу Дон Жуана.
Уся творчість Лесі Українки пронизана мотивами волі, боротьби, служіння високій меті. Ліричним героєм її творів є сильна духом особистість, яка шукає розв’язання актуальних суспільних і філософських проблем.
Цікаві факти про Лесю Українку:
- У дитинстві Леся була найбільш близька зі старшим братом Михайлом. У них навіть було спільне ім’я, яким їх називали в родинному колі – «Мишолосіє».
- Леся не ходила до школи, бо її мати не хотіла російського впливу на свою доньку. Її освітою опікувалися родичі і приватні педагоги.
- Генійка добре малювала. Вона любила зображувати море. Але, на жаль, збереглася лише одна її картина – «Мати й дитина».
- Поетеса висловлювалася щодо росіян. Вона вважала, що «братні народи» є просто сусідами», які не мають спільних інтересів і їхнє майбутнє – жити окремо.
- Леся Українка була активною учасницею українського національно-визвольного руху, зокрема, брала участь у підпільній діяльності та виступала з публічними промовами.
- У 1912 році Леся Українка стала першою жінкою, яка отримала почесне звання академіка в Галицькій науковій спільноті.
- Письменниця Леся Українка перебувала під негласним наглядом поліції, і цензура не раз забороняла її твори. Більшість своїх робіт вона публікувала за кордоном Російської імперії – Берліні, Дрездені, Празі, Відні й ін.
- Зараз в Україні не залишилось жодного нащадка Лесі Українки. У Швейцарії проживає Роберто Гааб – внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської, а в США мешкає Ольга Лютон-Петрова – онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової.
- У Луцьку, біля В’їзної вежі замку Любарта, є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша.
- За творами письменниці створено понад 10 фільмів, мультфільм, понад 20 вистав, 4 радіовистави, 5 радіокниг, 5 пісень. До 145 річниці від дня народження Лесі Українки компанія Google навіть створила святковий дудл (логотип пошукової системи) за мотивами її легендарної «Лісової пісні». Про неї зафільмовано 11 документальних стрічок.
- Іменем відомої українки названі вулиці, бульвари, парки, площі, театри, школи, бібліотеки в Україні, є навіть школа її імені в Австралії. В її честь в 1970 р. була заснована літературна премія ім. Лесі Українки, а портрет зображено на марках, ювілейних монетах та українській банкноті в 200 гривень.
- Видатній письменниці і її творчості присвячені музеї: Літературно-меморіальний музей родини Косачів у Новоград-Волинському, музеї Лесі Українки в Кєїві, Колодяжному, Луцьку, Ялті, Сурамі (Грузія).
- Пам’ятники Лесі Українки споруджені не лише в Україні, і їх понад 70. Пам'ять про видатну українську письменницю, поетесу увічнено в пам’ятниках та пам’ятних дошках, барельєфах з бронзи, граніту й мармуру за кордоном – в Австрії, Білорусі, Болгарії, Німеччині, Росії, Естонії, Грузії, Єгипті, Італії, Америці, Канаді. Загалом понад 20.
- Існує астероїд, названий на честь поетеси. Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.
- День народження Лесі Українки у нас відзначають на державному рівні.
Рідкісні фотографії Лесі Українки https://uaua.top/16133/?fbclid=IwAR0LeFKcEVxnwA4fxryG3562cFPilyGWUTj3oWX8flXhqB_nEVet2LEHoWY
Напередодні дня народження Лесі Українки на абонементі художньої літератури наукової бібліотеки організовано книжкову виставку.
Запрошуємо до бібліотеки ознайомитись з творчістю поетеси, яку називають геніальною дочкою українського народу, красою і гордістю нації, доторкнутися частинкою своєї душі до нелегкої долі та незрівнянного таланту справжньої Українки.
Провідний бібліотекар наукової бібліотеки
Людмила Посітко
