Лаванда – не просто ароматна рослина, а справжній символ сонця, тепла і спокою. І хоча її батьківщина – Середземномор’я, вона давно перестала бути екзотом для українських садівників. Сьогодні її дедалі частіше можна зустріти на клумбах, в міксбордерах, уздовж доріжок або як елемент ароматичних композицій. Але попри популярність, посадковий матеріал залишається недешевим – і це підштовхує все більше охочих вирощувати лаванду самостійно. Найекономніший шлях – через посів насіння. Його часто лякаються через уявну складність, однак це лише міф.
Вегетативне розмноження (живцями, відведеннями, поділом куща) – найпростіший спосіб отримати лаванду. Рослини швидко вкорінюються й активно кущаться. Але насіннєвий метод має свої переваги – зокрема, доступність та можливість виростити багато саджанців одночасно. Складність тут лише одна – стратифікація.
Оптимальний час для посіву – кінець зими або початок весни (лютий–березень). Насіння висівають рідко, у великі ящики, буквально по одному – лаванда не любить тісноти. Субстрат має бути легким і добре дренованим, ідеально – суміш торфу з піском у пропорції 3:1.
Пікірування лаванди проводять лише після того, як рослина утворить першу пару справжніх листків і почне формувати третій або четвертий листок. У молодих рослин лаванди в першу чергу активно розвивається коренева система, яка досить швидко стає занадто великою для невеликих ємностей.
Пересаджувати сіянці слід обережно, хоча сама лаванда досить добре переносить цю процедуру. Найкраще пікірувати у окремі горщики або пластикові стаканчики діаметром 5–6 см. Також допустимо використання просторих ящиків, у яких між рослинами залишають достатню відстань. Для розсади лаванди можна використовувати торф’яно-піщану суміш або легший субстрат для кімнатних рослин з додаванням перліту і піску. У грунт можна додати добрива тривалої дії.
Лаванду переносять в нові ємності, намагаючись не руйнувати масу землі довкола рослини, ретельно обминаючи землю навколо саджанців для прискорення вкорінення.
Лаванда, вирощена з насіння, починає цвісти лише на другий рік після сходів. У перший сезон вона розвивається повільно, концентруючи сили на формуванні кореневої системи. Але вже наступного року добре укорінені рослини демонструють активний ріст і тішать рясним цвітінням з насиченим ароматом.
Виростити лаванду з насіння – цілком реальне завдання для уважного та терплячого садівника. Якщо ви готові подарувати рослині трохи турботи в перші місяці – вона обов’язково віддячить вам не один рік поспіль. Сильні, здорові, стійкі кущі стануть не лише окрасою вашої ділянки, а й джерелом аромату, спокою та натхнення.
Інформацію підготували викладачі кафедри
садово-паркового господарства, геодезії та землеустрою
