Сьогодні, 21 березня, відзначається Всесвітній день поезії. Саме в цей день ми по-особливому відчуваємо багатство поетичних традицій і культурного спадку, які збагачують наш духовний світ, долучаємося до найзагадковішого мистецтва, здатного проникати в найпотаємніші куточки нашої душі й обдаровувати нас своєю потужною вітальною енергетикою.
Поезія здатна відтворити всю глибину людських почуттів і досвіду, допомогти зрозуміти себе та світ навколо нас. Вона може бути ліками від самотності, втрати й розчарувань, надійною опорою у важку хвилину, щирою сповіддю, гарячою молитвою чи єдиною розрадою. Кожен вірш, кожен ліричний рядок – це дивовижна мелодія слів, які перетворюють кохання, красу, радість, біль, тугу чи смуток у прекрасні образи та виразні метафори.
Поезія – це вічне й магічне мистецтво, яке здатне зцілити людську душу, заспокоїти бурхливі емоції та принести внутрішню гармонію. Читаючи поезію, людина знаходить у ній втіху, вдихає нове життя у своє серце й розум, знаходить втрачені надію та віру в краще майбутнє. Тому поезія – це не лише слова на папері, а й джерело внутрішньої сили, що відновлює душу, даруючи нам найвищі моменти емоційного зворушення та самовираження.
Це свято дає нам також можливість укотре нагадати про традицію усних поетичних читань, через поезію пропагувати загальнолюдські цінності й водночас бути потужним інструментом національно-патріотичного виховання молоді.
До відзначення Всесвітнього дня поезії активно долучилися першокурсники нашого університету, які виявилися справжніми знавцями й шанувальниками поетичного слова. Студенти декламували неперевершені твори Лесі Українки, Івана Франка, Володимира Сосюри, Василя Симоненка, Ліни Костенко, Василя Стуса, Юрія Іздрика, Сергія Жадана та інших українських поетів, у віршованих рядках яких віднайшли щось своє – близьке, важливе й зрозуміле.
Тож нехай ПОЕЗІЯ завжди буде тим містком, який об’єднує нас у спільному захопленні ліричним словом, його красою і силою!
Лариса ГРОМИК,
викладач кафедри української мови
