Поезія – це завжди крок вперед
від суєти, буденної нудоти
у стан душі, окриленої в лет,
до неба слів, до вільної свободи.
О. Олехо
Як багато прекрасних віршів і текстів пісень, написаних великими поетами, зберігаються в нашій пам’яті протягом усього життя! І правда, поезія – це велика сила, яка служить для людей способом вираження почуттів, переживань і захоплень. Римовані рядки, розташовані в смисловій послідовності, здатні зворушити до глибини душі, викликати бурю емоцій і вражень. Щоб висловити подяку всім поетам на Землі, людство відзначає щороку Всесвітній день поезії.
Свято було засновано ЮНЕСКО в листопаді 1999 року. І вперше Всесвітній день поезії пройшов у 2000 році в Парижі. В Україні Всесвітній день поезії почав відзначатися з 2004 року. 2006 року гарний подарунок місцевим поетам з нагоди Всесвітнього дня поезії зробила міська влада Кам'янця-Подільського: посприяла коштами для видання колективної збірки «Грані тисячоліть на струнах слова», до якої увійшло по три вірші 62 авторів.
«Поезія, – йдеться у рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якомога більше широку суспільну увагу».
Метою, цього рішення, стало втілення нового імпульсу і визнання національних, регіональних і міжнародних поетичних рухів, розвиток мовного розмаїття та підтримка зникаючих мов завдяки віршам. Людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство. Немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів.
Вважається, що найперші вірші були написані задовго до нашої ери, понад 4 тисячі років тому. Їхнім автором була Енхедуана – аккадська принцеса і головна жриця храму місячного бога Нанни в Урі, яка в своїх поетичних творах й оспівувала місячного бога Нанни. Енхудуана вважається першою відомою в історії поетесою, а ширше – першим відомим автором літературних творів. Також її гімни є першим в світовій літературі зразком творів, написаних від першої особи.
На думку фахівців, поезія як форма мистецтва передувала писемності. Найбільш раннім поетичним текстом, що зберігся до сьогодні, є «Епос про Гільгамеша», або поема «Про того, хто все бачив». Поема створена у XXII столітті до н.е. в Стародавньому Шумері. Найдавніші поетичні тексти часто походили або з народно-пісенної традиції, такими були, наприклад, китайські пісні Ші цзін, упорядковані в XI-VI ст. до н.е., або з усної епічної традиції, до якої належать давньоіндійські Веди (II-I тис. до н.е.), авестійські Гати та Гомерівський епос (Іліада, Одісея).
Справжня поезія – безсмертна. Так, можна заперечити, що мало чого є у світі настільки ж нетривкого, ніж слова – чи то на папері, чи на камені. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості. Однак згадаймо слова героя великого роману: «Рукописи не горять». І навіть через тисячі років віднайдений серед пісків пустелі клаптик папірусу зі словами стародавнього поета зберігає свою силу. Ця поезія приходить до нас через час і простір і торкається нашої душі так само, як і сучасна.
Мистецтво поетичного слова допомагає формувати і збагачувати внутрішній світ людини, позитивно впливає на її свідомість та підсвідомість, розвиває інтелект, творчі здібності, естетичний смак.
Прийнято говорити, що поезія – це загущеність думки й почуття… Іван Франко назвав поезію «кристалізацією» життя, Ліна Костенко – «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»… Поезія – один з найгеніальніших винаходів людства. Перефразовуючи слова поета Бориса Олійника, можна сказати, що поезія «нас охрестила на людину, піднявши з чотирьох до піднебесь». Символічним знаком поезії, як відомо, є крилатий кінь – Пегас, адже «крилатість» – одна з важливих її якостей.
Цікаві факти про поезію та поетів:
- Перші словники рим з’явилися ще в Середньовіччі.
- «Махабхарата» — це найбільший літературний твір у світі, що складається з вісімнадцяти книг.
- Білі вірші (без рими) — були головними творами античності.
- У Китаї поетів, які писали сумні вірші страчували, страшна ідея такої цензури належала імператору Цяньлун. Він правив у XVIII ст. Сумними вважали вірші, у яких згадували минулі досягнення маньчжурської династії, до якої належав імператор
- Одну поезію можна було прочитати 2 848 способами. Поезію-паліндром, створила китайська поетеса Су Хуей у ІV ст. Поезія представляла квадрат з ієрогліфів розміром 29×29. Цю поему можна прочитати, переходячи квадратом вправо або вліво, по горизонталі, вертикалі і навіть діагоналі.
- Першим видатним ренесансним українським поетом вважають Павла Русина з Кросна (близько 1470-1517). Однак першим з українців, хто почав писати латиномовні вірші, був Юрій Дрогобич (книга «Прогностичне судження…», 1483 рік).
- Першим теоретиком віршового українського мистецтва є Мелетій Смотрицький (1577-1633). Думки про науку поезію він виклав у своїй знаменитій «Граматиці слов’янській», яка вперше вийшла в Ев’є 1619 року. Між іншим, у граматиці є цікаве посилання на твір М. Стрийковського: «Хронограф Достовірний» (4-а Хронологія): «Овідій, славний латинський поет, був в ув’язненні у сармацьких народів і, навчившись досконало слов’янського діалекту, визнав його за чистий і красний і писав на ньому чудові стихи, або вірші».
- Перша друкована Антологія української поезії вийшла в Почаєві 1790 року – це був звід духовних віршів і пісень, що складався з чотирьох частин і містив у собі вірші, присвячені Богу, Богородиці, святим та іконам. Збірник містив 247 творів і називався «Богогласник». У XIX ст. книжка багато разів перевидавалася.
- Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, – інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна, жили, очевидно, в кінці XVII – на поч. XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
- Першими українськими поетесами ХІХ ст. вважають Марту Писаревську (1799-1874) і Олександру Псьол (1817-1887). Творів обох поетес збереглося зовсім мало. М. Писаревська за життя надрукувала лише один вірш «Петраркина пісня» (переспів із Петрарки – «Сніп», 1841), хоч написала значно більше. О. Псьол почала писати під впливом Т. Шевченка, її поетичний цикл «Три сльози дівочі» був відгуком на арешт кириломефодіївців, зокрема Т. Шевченка. Довгий час ці вірші приписували П. Кулішу. Деякі твори О. Псьол видавалися також за твори самого Т. Шевченка. Особливо любив поет вірш О. Псьол «Свячена вода» і навіть прохав друзів прислати йому цей вірш на заслання.
- В Івана Франка була оригінальна, ні на що не схожа манера написання віршів. Коли в нього виникала ідея, перш ніж записати свій витвір на папір, Іван Якович ходив довго кімнатою, шукав ритм, мугикав мелодію, а лише потім підбирав, наспівуючи, слова. І лише коли віршовані рядки та мелодія поєднувалися у гармонійну цілісність, поет переносив усе на папір.
- Друга збірка поезій Миколи Вінграновського «Сто поезій» завдяки старанням цензури вміщувала 99 віршів.
- Твори Вільяма Шекспіра користуються найбільшим попитом та популярністю у світі. Десята частина оксфордського цитатника має рядки його сонетів, комедій і трагедій. За цитуванням перевершує Шекспіра лише Біблія.
- Англійський поет Данте Россетті в труну дружини поклав неопубліковані поеми. Через кілька років йому запропонували видати книгу, але поет не зміг відновити вірші по пам'яті. Тоді тіло дружини ексгумували. Згодом поеми опублікували.
- Поет Генріх Шиллер черпав натхнення від запаху гнилих яблук. Тарілка з ними завжди стояла у його кабінеті, коли він працював.
Поезія дає наснагу створювати щось нове, неабияк розширює світосприйняття, наповнює мову новими словами, надихає на цікаві починання. Вивчати поезію дуже корисно для пам'яті не тільки дітям, а й дорослим, також людям поважного віку. Це заняття запобігає процесу старіння мозку.
До Всесвітнього дня поезії в Науковій бібліотеці підготовлено тематичну книжкову виставку «Поезія – це музика душі». На виставці експонуються збірки відомих українських поетів, серед яких є творчі доробки поетів Хмельниччини. Представлена література ознайомить відвідувачів книгозбірні з ліричними сонетами Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Бориса Олійника, Любомира Дмитерка, Катріни Рябой, Ганни Саблук, Сергія Пантюка, Оксани Почапської, Вадима Крищенка, Лідії Шевело, Геннадія Щипківського, Миколи Панасюка, Віталія Міхалевського, Йосипа Осецького та ін.
Запрошуємо всіх бажаючих переглянути нашу виставку і поринути у чарівний світ Поезії.
Провідний бібліотекар наукової бібліотеки
Людмила Посітко
