Подільський державний аграрно-технічний університет

Низький уклін вам, матері!

14 травня країна вшановує найрідніших людей на землі – матерів. Недаремно це свято відзначається весною, адже весна і є тією жінкою, яка голубом миру готова злетіти над Всесвітом і принести себе у жертовність задля кращого майбутнього свого роду.

У науковій бібліотеці ПДАТУ відбувся урочистий захід «Духовний скарб жіночих рук» присвячений Дню матері. Ініціаторами вшанування жінок-матерів виступили бібліотекарі Дурицька М.В. та Рудик В.І.

Активну участь у проведенні заходу взяли: літературно-мистецький театр «Ольвія» ПДАТУ (керівник-доцент Прокопова О.П.), культурологічний гурток «Джура» під керівництвом викладачів кафедри історії, філософії та права Колосюк І.А., Боднар А.М..

Учасники заходу щиро вітали членів громадської організації «Жіноча Сотня м. Кам’янець-Подільський» та її голову Ларису Діновську. Основне завдання організації – надання допомоги українським військовим, родинам учасників бойових дій та загиблих в зоні АТО.

За ініціативи співробітників бібліотеки були зібрані посилки з солодощами для воїнів АТО. Відрадно відмітити, що не тільки співробітники університету, а й студентство долучилося до цієї акції. Зокрема, студенти економічного факультету власноруч випекли та передали волонтерам печиво для бійців АТО.

Співробітники бібліотеки підготували плакат «Тепле слово воїну», де всі присутні писали побажання та слова підтримки воїнам-захисникам.

Привітати матерів прийшли учні ЗОШ №15, учасники вокального ансамблю «Чисте джерельце». Дзвінкі дитячі голоси дарували присутнім пісні, які наповнювали серця і душі любов’ю, добротою, надією.

Колектив наукової бібліотеки ПДАТУ вітає всіх матерів зі святом. Бажаємо міцного здоров’я, радості, щасливих усмішок, миру і злагоди.

Любі наші матусечки, ці слова присвячуються Вам:

Знай моя лебідко – ти найкраща
І нехай біжать – спішать роки
Твоя усмішка, любов твоя і ласка
Зігрівають серденько завжди.
Я тебе люблю так щиро, мамо,
Ангела твого я попрошу
Хай стоїть за твоїми плечами
Я буду молитися йому.
Щоб ти, рідна сотні весен жила
Усміхалася, життю раділа
Я ж до тебе ніжно пригорнуся
І скажу – люблю тебе матусю!